01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, офіс 1

+38 (044) 278-70-70
+38 (044) 278-70-77
+38 (044) 278-07-62

Email: advocate@starokyivske.com

Графік роботи / Пн — Пт / 09:00 — 18:00

Зателефонуйте нам +38 (044) 278 70 70

Ціна життя загиблих у авіакатастрофі в Ірані: громадянство однакове, компенсації різні

8 січня 2020 року під час жахливої авіакатастрофи на території Ірану літака «Boeing 737–800», який належав авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», загинули усі, хто перебував на борту: 176 осіб, з яких 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Всі члени екіпажу та двоє пасажирів були громадянами України.

До адвокатського об’єднання «Старокиївське» за юридичною допомогою звернулася дружина одного із загиблих пілотів літака. Під час роботи над справою адвокати об’єднання з’ясували шалені відмінності захищеності членів екіпажу авіарейсу у порівнянні зі звичайними пасажирами.

Вважаємо, що проблема незахищеності членів екіпажу повітряного судна, викликана недосконалістю законодавства, варта уваги.

06 травня 2009 року Україна приєдналась до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, більш відомої як Монреальська Конвенція. Ця Конвенція є частиною національного законодавства України і застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном.

Згідно зі статтею 17 Конвенції перевізник є відповідальним за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, тільки за умови, що подія, яка стала причиною загибелі або ушкодження, відбулася на борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажира.

Тобто, режим Монреальської конвенції розповсюджується на пасажирів збитого літака і передбачає безумовну відповідальність авіакомпанії, незалежно від того винна вона у авіакатастрофі чи ні.

Відповідно до п.1 ст. 21 цієї Конвенції, перевізник не може виключити або обмежити своєї відповідальності за шкоду, про яку йдеться в пункті 1 статті 17 (шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира), компенсація якої не перевищує 100 000 спеціальних прав запозичення на кожного пасажира.

  • Спеціальні права запозичення (СПЗ) – це міжнародний резервний актив, створений Міжнародним валютним фондом з метою доповнення наявних міжнародних резервних активів, у вигляді «кошика» із п’яти валют, склад яких переглядається кожні п’ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно.

Вартість спеціальних прав запозичення на 08 січня 2020 року становила 32,7270 грн. Тобто, відповідно до цієї норми Конвенції, авіаперевізник повинен у будь-якому випадку виплатити компенсацію у розмірі 3 272 700 грн. (138 214 USD) за кожного загиблого пасажира.

Однак, вказана Конвенція не розповсюджується на членів екіпажу літака.

В Україні страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу здійснюється у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2017 р. № 676, якою  затверджені Порядок і Правила здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації (далі – Порядок №676). Страхувати таких осіб зобов’язаний експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації (в даному випадку авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»).

Згідно Порядку №676 страхова сума не повинна становити менш як 300 000 гривень за кожну застраховану особу і  при настанні страхового випадку спадкоємцю загиблого (померлого) страховик виплачує 100 відсотків страхової суми.

Саме на 300 000 гривень Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»» застрахувало всіх членів екіпажу, що в еквіваленті на день катастрофи дорівнює 9 167 СПЗ (12 670 USD).

Отже, бачимо величезну різницю майже у 11 разів (!) у порівнянні з гарантіями відшкодування, передбаченими Монреальською Конвенцією.

В той же час, відповідно до цього ж Порядку №676 встановлена мінімальна страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, – сума, еквівалентна 250 000 СПЗ  (345 535 USD) за офіційним обмінним курсом Національного банку стосовно кожного пасажира, на будь-який політ та відповідно до фактичної кількості пасажирських крісел на борту повітряного судна.

До держави виникають питання:

  1. Чому члени екіпажу (командир, пілот, інструктор, бортпровідники), які працюють або обслуговують судно протягом рейсу, захищені державою у меншому розмірі, ніж пасажири рейсу?
  2. Чому життя члена екіпажу оцінено державою в 27 разів нижче, ніж життя пасажира?

На нашу думку, при встановленні мінімальної страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, яка спричинила загибель члена екіпажу має місце несправедливість та груба нерівність. При цьому, ми не зазначаємо про наявність необґрунтованих переваг пасажирам, які дійсно потребують належного захисту з боку держави при здійсненні повітряних перевезень, а говоримо про недостатній рівень захищеності членів екіпажу (найманих працівників авіакомпанії – перевізника) у випадку їх загибелі.

Виходом із цієї ситуації може бути внесення змін Кабінетом Міністрів України до Порядку і Правил здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації шляхом збільшення розміру мінімальної страхової суми у договорі страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу з 300 000 гривень до мінімальної суми ліміту відповідальності за Монреальською конвенцією, наприклад, до 3 000 000 гривень із можливістю щорічного перегляду цієї суми.

Однак, на сьогоднішній день, членам сімей загиблого екіпажу залишається лише сподіватися на добру волю авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» та можливі збільшення розміру страхових виплат до рівня виплат членам сімей загиблих пасажирів.